Підбір розчинника для розведення ЛФМ

 Лакофарбовіматеріали, які ми купуємо в магазині, мають свою певну в'язкість. Як правилозавод-виготовлювач випускає ЛФМ з в'язкістю, зручною для нанесення пензлем. Алекрім нанесення пензлем є ще й інші методи нанесення ЛФМ - валиком, пневматичнимрозпиленням та інші. Длязастосування зазначених методів нанесення потрібно знизити в'язкість ЛФМ,зробити його менш густим. І тоді ми певною мірою розбавляємо ЛФМ розчинником доробочої в'язкості. Наприклад, для нанесення ЛФМ розпиленням з пульверизатора,ступінь розведення ЛФМ розчинником може становити до 20%.

На цьому етапі проблемою може бути несумісність розчинника зобраним ЛФМ або негативний вплив неякісного розчинника при формуванні покриття.Найчастіше застосування дешевих розчинників (зокрема для емалей ПФ-115, УРФ-1128 і аналогічних) знижуютьступінь блиску, збільшують час висихання, а так само можуть вплинути нанасиченість кольору.

Як цього уникнути?

«Подібне розчиняє подібне !!!»

На цьому правилі заснований вибір розчинника під різні типиЛФМ.

Основною складовою лакофарбового матеріалу (лаки, емалі та ін.) є плівкоутворююча речовина (лак,смола), на якому виготовлений відповідний ЛФМ, і яка утворює плівку лакофарбового покриття зпевним набором захисних властивостей.

І ось тут, при розведенні ЛФМ до робочої в'язкості, мивибираємо той розчинник, який схожий за своєю хімічною природою (складом) плівкоутворюючій речовині на основі якої виготовлений ЛФМ.

Для алкідних ЛФМ ми вибираємо уайт-спірит, для епоксидних -розчинник 646, для нітроемалей - розчинник 647, для акрилових - бутилацетат іетилацетат і т.д. З водними ЛФМ ще простіше - для всіх водно-дисперсійних ЛКМ розчинником є вода.

У даній статті ми більш детально зупинимося на виборірозчинника для розведення органорозчинних алкідних і алкідно-уретанових ЛФМ.

Зазначені типи ЛФМ на сьогоднішній день є найбільшзатребуваними і складають 95% від виготовляємих органорозчинних ЛФМ в Україні. Така статистика зумовлена​​оптимальним поєднанням таких показників як ціна, захисні властивостіпокриття, зручність у використанні, термін експлуатації покриттів.

Затверджуванняцих ЛФМ відбувається за рахунок хімічної реакції функціональних груп лаку зкиснем повітря і за рахунок фізичного випаровування розчинника з обсягулакофарбового матеріалу. Роль розчинника в даному процесі досить значна іправильний його вибір важливий для досягнення відмінного результату приотриманні покриття.

Тут для розведення до робочої в'язкості можнавикористовувати такі види розчинників: уайт-спірит, сольвент, ксилол, скипидар,бензин та їх суміші.

З огляду на те, що з перерахованих розчинників уайт-спірит єнайбезпечнішим для організму людини (відноситься до 4-го класу небезпеки) таінші практичні показники (летючість, розчинна здатність, запах), саме уайт-спірит рекомендуєтьсявикористовувати для розведення алкідних і алкідно- уретанових ЛФМ. Використаннясаме цього розчинника обумовлює отримання покриття з оптимальним поєднаннямтаких показників як час висихання, блиск, твердість, адгезія, властивостіміцності і як наслідок термін експлуатації покриття.

Але не все так просто в умовах сьогоднішніх реалій ринкуЛФМ. У зв’язку з обмеженою доступністю даного матеріалу наринку і відповіднимзростанням цін на цей продукт,як наслідок є поява на ринку більш дешевих «аналогів».З цієї причини зараз під маркою уайт-спірит можна отримати розчинник, який будевідрізнятися за показниками летючості, межі кипіння, щільності відуайт-спіриту.

Ці розчинники, як і уайт-спірит теж відмінно розчиняють ірозбавляють алкідні і алкідно-уретанові ЛФМ, але найчастіше надають при цьомунегативний ефект при утворенні лакофарбового покриття.

Такий ефект обумовлений різницею в летючості цих видіврозчинника.

Уайт-спірит являє собою суміш рідких аліфатичних іароматичних вуглеводнів з температурними межами кипіння 155 - 200 ^оС. Відносна летючість поксилолу - 4 (фактично це означає що одиниця обсягу уайт-спіриту випаровується вчотири рази довше такого ж обсягу ксилолу). Щільність не більше 0,795 г/см³.

Уайт-спірит можна замінити більш легкодоступними «легкими» і«важкими» розчинниками, які мають летючість в порівнянні з уайт-спіритом вище інижче відповідно.

Легким розчинником може бути газолін і його аналоги, злетючість 1-1,5 і температурноюмежею кипіння 100 - 160 ^оС.
Важкі розчинники мають летючість близько 8 і межі кипіння180 - 300 ^оС.Часто в якості важких розчинників використовуються фракції дизельного палива.
Замінити уайт-спірит можна як одним з розчинників, легкимабо важким, так і їх сумішшю.

Механізм роботи цих розчинників виглядає наступним чином:

1) Після нанесення ЛФМ (наприклад емалі ПФ-115), розведеногоуайт-спіритом, з товщини покриття відбувається рівномірне випаровуваннярозчинника, який повністю зникає за 24 години.
Розчинник «виходить» з ЛФМ з певною швидкістю, при якійутворюється гладке, рівне покриття, із заданим ступенем блиску. Через 24 години утворюється затверджене по всій товщині покриття.

2) Після нанесення емалі ПФ-115, розведеним сумішшю важкогоі легкого розчинника, з покриття спочатку з великою швидкістю випаровуєтьсяфракція легкого розчинника. Висока швидкість випаровування призводить дозниження блиску покриття. Може навіть спостерігатися поява рельєфності покриття(ефект «апельсинової корочки»). При цьому виходить швидкий час висихання «доотлипа». Але цей ефект оманливий. Отліп припиняється так як на поверхніутворюється корочка. Але по всій товщині покриття ще не висохло. Насправді повний час висихання покриттястановитиме більше 24 годин,так як основна частина важкої фракції розчинника буде випаровуватися слідом залегкою. При цьому вихід з покриття цієї частини розчинника буде ускладнен скоринкою що вже утворилася на поверхні. Повнезатвердження таких покриттівнастає як правило через 48-72 години.

Схематичне зображення покриттів через 24 години в розрізі потовщині наведено на малюнку нижче:

 1 - затверділа частина покриття;
 2 - аморфна частина покриття.

 
При використанні в якості розчинника суміші легких і важкихвуглеводневих фракцій в першу чергу погіршується блиск покриття, зовнішнійвигляд (поява рельєфності), фізико-механічні властивості (твердість покриття) ітермін експлуатації в цілому.

При використанні легкої або важкої фракції в чистому виглядінегативний ефект для покриття буде ще сильніше.

У випадку з легким розчинником буде спостерігатисяяскраво-виражена рельєфність покриття аж до появи мікротріщин, слабкий блиск,погана адгезія.

При використанні важкого розчинника буде довгий часвисихання, низька твердість покриття, погана адгезія, на покритті можутьзалишатися маслянисті розлучення (якщо в якості важкого розчинника використанафракція дизельного палива)

Здавалося б без відповідної кваліфікації та лабораторногообладнання неможливо визначити різницю в фракційному складі розчинників.
Але для споживача є нехитрий прийом, яким можна скористатисядля встановлення автентичності розчинника «уайт-спірит».
Для цього необхідно на чистий білий аркуш паперу (бажанофільтрувального) помістити зістандартного 2-х кубового шприца з голкою одну краплю випробуваного розчинникаі визначити час випаровування цієї кількості розчинника (до повного зникненнямокрої плями з паперу).
Цякількість уайт-спіриту при температурі 20 ° С буде випаровується з паперуприблизно за 4 хвилини.
Якщо розчинник випаровується набагато швидше - можна зупевненістю зробити висновок що випробуваний зразок легка вуглеводнева фракція(легкий розчинник).
Якщо час випаровування значно довше ніж 4 хвилини - увипробуваному зразку міститься значна кількість важкого розчинника.
Якщо при цьому ще залишається масляниста пляма на папері -важкий розчинник являє собою фракцію дизельного палива.

        Вибирайте якісні ЛФМ для успішних малярних робіт J

Вниание!  Запрещается копирование текста без разрешения редакции Gaia-lkz и указания источника